Шмигаль заявив, що деякі карантинні обмеження можуть діяти ще два роки

Кабмін має намір продовжити карантин в Україні мінімум до 11 травня, але деякі нові реалії, пов’язані з пандемією COVID-19, можуть тривати і в наступні два роки.

Про це розповів прем’єр-міністр України Денис Шмигаль в інтерв’ю РБК-Україна.

Введення карантину та початок глобальної економічної кризи змусило свіжоспечений уряд вживати наджорсткі заходи і терміново переробляти державний бюджет. На цьому тлі спалахнув і перший урядовий скандал – без жодного обговорення у парламенті у відставку були відправлені очільники ключових відомств – Міністерства фінансів і Міністерства охорони здоров’я.

Проект змін до бюджету забуксував у Раді, а нові міністри замість звільнених були призначені з другої спроби. І це при тому, що в уряді Дениса Шмигаля досі не призначені міністр енергетики, міністр освіти та міністр культури. Дехто заговорив навіть про смерть монобільшості. Але згодом ситуація вирівнялася, зміни до бюджету були ухвалені, разом з пакетом «антикоронавірусних» заходів в економіці.

Однак і до сьогодні країна, як і весь світ, живе у невизначеності – скільки триватиме карантин, якою буде глибина економічної кризи, що робити з безробіттям, яке загрожує мільйонам людей.

Денис Шмигаль розповів про термін карантину, його умови, відкриття кордонів, плани уряду щодо створення робочих місць, зокрема, для заробітчан, співпрацю з МВФ та багато іншого.

— Перше питання, яке стосується нагальних тем, – за вашими даними, якою зараз є тенденція захворюваності на коронавірус в Україні, і на коли уряд прогнозує пік захворюваності? Чи ми пройшли його вже?

— Ті заходи, які ми впровадили, непопулярні і доволі жорсткі, але вони дають сьогодні свій результат. Нажаль, не всі свідомо до цього підходять, тому, за розрахунками Національної Академії наук України, які були отримані нещодавно, очікуються ще два піки захворюваності. Один, орієнтовно, це кінець квітня та, орієнтовно, між 3 і 8 травня.

Ми не знаємо, наскільки вони будуть потужними. Але це ті прогнози, які НАН робить розрахунковим методом, за інших, незмінних умов. Тобто за таких умов, які маємо зараз. Тому на засіданні Кабміну, базуючись на цих розрахунках, ми продовжимо карантин, щонайменше до 11 травня. Водночас, ми плануємо вже пом’якшити деякі заходи. Наприклад, плануємо пом’якшити умови обов’язкової обсервації. Можливо, будуть ще дві-три сфери, в яких ми розглянемо пом’якшення карантинних заходів.

Система охорони здоров’я зараз завантажена хворими на коронавірус менше ніж на 10%. Це ми йдемо за так званим позитивним сценарієм. Але це не означає, що у нас в цьому році не буде піків і сплесків. Загалом світ в цьому році коронавірус не здолає, і нам у будь-якому випадку прийдеться жити в умовах вже нового світу і нових соціальних обмежень. Наприклад, ризико-орієнтованих умов, коли будемо вводити карантинні обмеження в окремих містах, селах чи областях.

— Тобто до 11 травня збережеться карантин, а після 11 травня вже буде якась стратегія виходу?

— Стратегія буде. Все залежить від розвитку ситуації, і, зокрема, від того, як ми пройдемо ці прогнозовані два піки. Поки що ми розглядаємо 11 травня як такий бажаний кордон, після якого ми очікуємо отримувати позитивні дані, і жити в м’якшому режимі. Але не факт, що так і буде. Сьогодні ще ніхто в світі прогнозувати і передбачати дані щодо коронавірусу не навчився, всі можуть тільки здогадуватись.

Ми хочемо, щоб з 12 травня у нас відбулись певні пом’якшення, і ми вже почали думати про розвиток економіки. Тому ми зараз прораховуємо моделі, де ж знаходиться цей баланс між жорстким карантином і роботою економічних секторів. Особливо критично важливі сектори малого та середнього бізнесу, в яких є дуже велика кількість робочих місць.

— Нещодавно ви представляли слайд щодо стратегії виходу з карантину, яка, втім, була записана у дещо загальних визначеннях. Я би хотів від вас почути більш конкретно, як уряд планує виходити на повне завершення цих карантинних заходів і з чого ви плануєте починати послаблення?

— Давайте визначимося зразу, якщо говорити з точки зору економіки, карантин в нас стосується шести сфер. Ключова – це громадський транспорт та пасажирські перевезення. Весь вантажний транспорт у нас задіяний, як і товарообіг, як і загалом працюють основні галузі економіки. Працюють всі заводи, всі фабрики, ми ніде виробництво не зупиняли. Обмежені туризм, громадське харчування, пасажирський транспорт, сфера побутових послуг та роздрібна торгівля непродовольчими товарами. Це ті сфери, які обмежені.

Але це вершечок економіки, тобто це – основа споживання. Відповідно, якщо немає споживання, то і решта економіки поступово буде охолоджуватись, і в перспективі двох-трьох місяців теж відчує на собі негативний вплив. Тому давайте знову повернемося до того, що найбільше постраждав малий та середній бізнес, який якраз працює в цих шістьох галузях.

— Найбільше робочих місць.

— Так і є. З точки зору економіки це невеликі сектори, але вагомі з точки зору кількості робочих місць. На сьогодні в нас офіційно зареєстровано понад 400 тисяч безробітних. Однак розрахунково ми виводимо більше ніж 2 мільйони людей, які або втратили роботу, або знаходяться у тимчасових вимушених відпустках, або це так зване приховане безробіття. Звичайно, зараз ми працюємо над декількома програмами. І той слайд щодо стратегії виходу, про який ви згадували, це – основа.

Це стратегія, яку сьогодні ми вже розкладаємо на тактику, на заходи і на те, як ми будемо рухатись. Ми сьогодні запроваджуємо певні визначення карантинних заходів та необхідності їх запровадження в рівнях – жовтий, помаранчевий, червоний. Жовтий це коли ситуація помірна і ми можемо відпускати основні галузі і працювати в дуже м’яких умовах карантину. Помаранчевий – це якщо кількість хворих починає зростати, і, припустимо, в окремому регіоні вже є один або два летальних випадки. Тоді ми цей регіон локалізуємо і закриваємо. Червоний — це lockdown, коли регіон чи країна фактично закриваються повністю, як зараз.

Світ змінився. І сумнівів ні в кого нема, що ми будемо жити в нових умовах. Ми всі маємо дотримуватись масочного режиму, дотримуватись певних правил дезінфекції, ми всі маємо дотримуватись соціальної дистанції, певних правил поведінки транспорті, в громадських місцях, в магазинах, і так далі. Тобто, це ціла низка речей, з якими ми маємо навчитись жити щоденно. Так як, наприклад, ми чистимо зуби кожного дня, ми маємо навчитись жити з цим. За розрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щонайменше, наступних два роки.

— Тобто я правильно вас розумію, що наступні два роки ми будемо фактично жити в умовах обмежень?

— В умовах боротьби з коронавірусом. ВООЗ передбачає, і ми з цим погоджуємося, що наступні два роки ми будемо жити в умовах протистояння цій хворобі і збереження життя та здоров’я наших людей. Тому тут не має бути ілюзій, що в травні місяці закінчився карантин і ми всі вийшли і все забули.

Всі країни, які успішно здолали перший пік захворюваності, сьогодні стоять на порозі наступних піків, в тому числі в Китаї є повторні хвилі. І в інших країнах, які ніби першу хвилю пройшли і ніби вже її здолали, сьогодні вже спостерігають за початком другої хвилі захворюваності. Тому ілюзії, що Україні вдалося втримати першу хвилю і все в порядку, немає. Потрібно вчитися жити в нових умовах.

— За вашими даними, у світі вже є якісь напрацювання щодо ліків або вакцини проти COVID-19? Можливо, вдасться швидко подолати цю ситуацію, і вона не затягнеться на роки?

— На сьогоднішній день ефективної вакцини проти коронавірусу не існує. Розробки активно проводять багато країн світу, але поки що ніхто не заявив, що вже проводить експериментальне дослідження. Бо розробити вакцину мало. Потрібно ще від трьох до шести місяців на експериментальні дослідження, щоб, по-перше, зрозуміти, що вона ефективна, а, по-друге, щоб з’ясувати побічні дії. Тому на основі всієї інформації, яку ми отримуємо зі всього світу, скажімо так, впевненості, що така вакцина буде створена і запроваджена цього року, немає ні у кого.

— Щодо виходу з карантину. З економічної точки зору, на мою думку, одним з ключових є питання функціонування громадського транспорту, перевезень, міжобласного сполучення. Коли уряд планує відновити перевезення: відкрити залізницю, метро, автобусне сполучення? Чи є ґрунтовний план щодо орієнтовної дати?

— Транспорт, скоріше за все, буде запускатися поетапно. Тобто спочатку — полегшення обмежень функціонування міського транспорту, але за певних умов та соціальної дистанції. Потім перейдемо до міжміського, аж потім до міжобласного сполучення, і, напевно, в самому кінці будемо розглядати відновлення авіаперевезень чи глобальних залізничних перевезень.

Очевидно, етапність відновлення пасажирських перевезень нам зрозуміла. Але від якого дня ми почнемо це робити, я зараз не можу сказати. Власне, над цим наші аналітики працюють. Ми розуміємо, що масові перевезення груп людей у замкнених просторах – це один із найсерйозніших ризиків.

Тому зняття обмежень в цій сфері потрібно розраховувати дуже уважно і запроваджувати дуже обережно. Візьмемо метро — це 2 мільйони пасажирів щодня. Ми розуміємо, що через одну хвору людину за цих умов за тиждень вже будуть тисячі хворих. І це тільки через метро. Тому, щоб не кидатися гучними заявами, скажу, що точно не до 11 травня.

— Ще одне питання, яке турбує багатьох, це закритий кордон. Скільки часу це буде тривати?

— Ми дуже уважно дивимося на наших сусідів. Треба сказати, що сьогодні закритий не тільки кордон України, але закриті і всі кордони наших сусідів. І навіть якби ми відкрили кордон, ніхто не зможе ні заїхати, ні виїхати, тому що все навколо закрите. Сьогодні закрита і Європа, і Сполучені Штати, а вони увійшли в це карантинне піке набагато раніше за нас. Наприклад, Італія була попереду нас на місяць.

Тобто ми можемо спостерігати за європейськими країнами, за нашими сусідами — Польщею, Угорщиною, Румунією — як вони будуть себе поводити щодо кордонів. Ми також бачимо яскраві приклади Німеччини, Іспанії, Італії, і, залежно від того як будуть відкриватися їхні кордони, можна додавати 30 днів і приблизно розуміти що, імовірно, такі самі дзеркальні заходи будуть і в Україні, якщо в нас буде спокійна ситуація.

— З’являється інформація щодо бажання багатьох європейський країн залучити робочу силу в певних галузях, таких як будівництво чи сезонні польові роботи. Чи буде Україна дозволяти своїм громадянам виїжджати на заробітки за кордон, якщо будуть, наприклад організовуватися якісь рейси для відправлення цієї робочої сили?

— Це дуже складне питання. Морально, політично і навіть логістично, і поясню чому. Ми дуже хотіли, щоб люди з заробітків повернулися додому. І за період карантину в Україну повернулися близько 2 мільйонів наших громадян, які знаходилися на заробітках і приїхали через втрату роботи. Ми цих людей ідентифікуємо у якості надзвичайно кваліфікованої, навченої в Європі робочої сили, яка має високу продуктивність, хорошу технологічну, професійну підготовку.

Це люди, які були б, напевно, дуже корисними для розвитку економіки всередині держави. Тож, очевидно, треба їх зберегти. І тому ми сьогодні, в першу чергу, говоримо про створення нових робочих місць, а, в другу чергу, паралельно, про те, що ми будемо кредитувати малий і середній бізнес під дуже вигідні умови. З мінімальною відсотковою ставкою на тривалий термін і з можливим відтермінуванням виплати тіла кредиту, щоб це був дійсно такий початковий кредит.

Називаємо цю програму «Нові гроші» і зараз працюємо над нею і з Мінекономіки, і з банкірами. Також є декілька програм для підтримки і стимуляції вже існуючого бізнесу, щоб зберегти робочі місця. Тобто, для тих людей які повернулися з заробітків, які хочуть і можуть розпочати свою справу в Україні, ми й будемо створювати ці умови.

Друге. Дійсно, вже відомо про два випадки в Європі, коли роботодавці, а саме – аграрії, організовували чартери, щоб перевозити робочу силу з інших країн. Але в нас фактично закритий кордон. Ми хочемо спробувати залишити людей в Україні, і докладемо для цього максимум зусиль. В Україні також повно роботи.

Тож політичний і моральний підходи саме такі, і тому перемовин про те, щоб вивезти кудись людей на роботи ми не вели й не ведемо. Ні на офіційному, ні на неофіційному рівні. Навіть на рівні між приватними компаніями мені не відомо про таке.

— Ви кажете, що в Україні повно роботи і водночас в Україні 2 мільйони безробітних. Де повно роботи?

— Тут є дуже важливий момент. Він полягає в тому, що Україна має дуже хороший шанс зараз відбілити економіку. Ні для кого не секрет, і розрахунки міжнародних організацій це показують, що частина економіки України працює в тіні. Це сіра економіка, яка працює з готівкою, не платить податки, не реєструє офіційно людей на робочих місцях.

Відповідно, є ситуація, коли в нас офіційно зареєструвалося всього 400 тисяч безробітних, а велика частина, про яку ми здогадуємося, не реєструється. Чому вона не реєструється? Тому що ніде не була оформлена, і сподівається, що пройде якийсь час і знову повернеться на роботу в сірій зоні.

Насправді ситуація складна, ми готові виплатити допомогу, і по безробіттю, і допомогу малозабезпеченим сім’ям в повному обсязі, хто зареєструється офіційно. Але коли людина зареєструється офіційно, вона заявить про себе. Зареєструватися можна дуже швидко, ми зробили реєстрацію онлайн.

Також ухвалили закон, за яким виплати по безробіттю починаються з першого дня, незалежно від статті звільнення, звісно, якщо це не стаття за порушення дисципліни. Адже раніше відігравало роль – звільнився ти за власним бажанням, чи за згодою сторін. І виплати розпочиналися через три місяці, а зараз — на наступний день після реєстрації починаються виплати по безробіттю.

Тому є шанс, що люди зареєструються, ввійдуть в таку «офіційну» колію, відчують її переваги. А ті 500 тисяч робочих місць, які я згадував, які ми хочемо створити, вони дуже прості і, водночас, вони дадуть можливість людині місяць-два-три протриматись в умовах існуючих обмежень.

Тобто заробляти, а не чекати, що держава виплатить якісь мізерні кошти. Працювати в соціальній сфері, комунальній сфері, бюджетній, або в сферах з невеликою заробітною платою, але протриматися. І це буде дуже велика кількість робочих місць.

Крім цього, це робочі місця у «Великій будові». Ми зустрічалися з автодорожніми компаніями, з асоціацією автодорожніх будівельників. Як ніколи у цьому році в нас вчасно є хороший ресурс на дороги. Тільки треба розпочати вчасно, а не так, як завжди розпочинали. Адже, на моїй пам’яті, останні років 10 будівництво завжди розпочиналося в вересні. Зараз квітень, і в нас повним ходом іде як дорожнє будівництво, так і програма «Велика будова». Це робочі місця безпосередньо в цих підприємствах, і плюс робочі місця в супутніх бізнесах, які їх забезпечують.

Там ми теж бачимо хороший потенціал. За нашими розрахунками, це близько 170 тисяч робочих місць тільки в сфері дорожнього будівництва, яке буде вже в цьому році. Звичайно, там вже багато людей працює, але, за розрахунками дорожників, при вкладені 80 мільярдів гривень в цю сферу, це додатково 20 тисяч додаткових основних робочих місць. Це тільки в цій сфері, а ще близько 150 тисяч супутніх.

От у нас є шанс створити декілька сотень тисяч робочих місць, не те що цього року, а буквально вже в ці місяць-півтори.

— Скільки люди будуть заробляти на цих робочих місцях, і чи буде це відповідати їхнім заробіткам в умовній Польщі на будівництві?

— Звичайно, тому, хто заробляв за кордоном тисячі євро, ми не можемо виплатити тисячі. Коли ми створювали ці швидкі робочі місця, ми не ставили собі за мету відповідність заробітків з робочими місцями в розвинених країнах Європи. Ми ставили собі завдання створити робочі місця для тих людей, які шукають роботу, щоб мінімально забезпечити себе і свою родину. Це в першу чергу треба зробити.

А, паралельно, ми говоримо про те, що ми будемо стимулювати бізнес. Мікро, малий і, наступний етап, це середній бізнес. За нашими розрахунками, саме бізнес буде створювати ті робочі місця, куди зможуть піти якісні і продуктивні люди, які повернулися з Європи. При цьому, за нашими розрахунками і очікуваннями, якщо різниця між заробітною платою в Європі та Україні, складає 300-400 євро, то люди не ухвалюють рішення їхати на заробітки.

Наприклад, якщо людина там отримувала 1000 умовних одиниць, а тут може заробляти 600 умовних одиниць в еквіваленті, то вона ухвалить рішення не їхати на заробітки, а залишиться тут. Це такий психологічний розрив. Те, що витрачається на проживання, власне утримання там і так далі. Тому їм краще отримувати 600 умовних одиниць вдома, ніж 1000 умовних одиниць десь на заробітках.

— Ви кажете про малий бізнес, який ви хочете кредитувати на пільгових умовах, однак малий бізнес, якщо не весь, то левова його частка, це сфера послуг. Як може людина зараз піти й оформити кредит, не розуміючи на сьогодні, коли вона може, наприклад, привезти робітників з сіл в райцентр, коли закінчиться обмеження на роботу сфери послуг і так далі. Тобто, в ситуації повної невизначеності, хто буде за цих умов ризикувати?

— Коли ми говоримо бізнесу про «Нові гроші», ми кажемо, що «Нові гроші» бізнес може взяти на розвиток. З відтермінуванням сплати тіла кредиту під дуже низький відсоток, від 0% до 3%, максимум 5% в гривні. Це означає, що взявши ці кошти, бізнесмен має усвідомлювати наявність карантинних обмежень. Та залучати кошти з урахуванням цього факту.

Для прикладу скажу. Якщо з 15 липня відкриються заклади типу барів і ресторанів, то підприємець, знаючи це, може брати кредит, готуватися, наповнювати його товаром та 15 липня його відкривати.

— Погодьтеся, в цій ситуації головне, щоб у людей, як у потенційних споживачів, були гроші піти в бар чи ресторан, бо інакше цей бізнес не має сенсу. Як ви вважаєте, хоча б до 11 травня, оминувши бари та ресторани, у людей вистачить грошей, щоб елементарно прожити?

— Ви мене питаєте, що ж важливіше – карантин або економіка? Важливіше, щоб ми змогли збалансувати всі ці речі. Щоб наша медична система могла обслуговувати тих 20 тисяч активних хворих, скільки в нас наразі є ліжко-місць з відповідним обладнанням та відповідними реанімаційними заходами.

І, паралельно, щоб наша економіка працювала, щоб ми мали змогу давати людям заробляти гроші. І тут я ще раз повернусь до тієї великої кількості робочих місць. Недорогих. Можу сказати умовно, поки ми ще рахуємо, але сума коливається 6000-8000 гривень.

Тобто це проста робота, на яку людина зможе прийти влаштуватись, і на наступний день вже її отримати. Ну, наприклад, класти бруківку чи озеленювачем, і так далі. По-перше, ми таким чином приберемось у наших містах, районах і загалом в Україні за допомогою такої кількості і такої якості робочих місць. По-друге, як я вже казав, ми дамо змогу людям вже зараз заробляти мінімальні кошти. Ідея така.

— Ви вважаєте, що 8 тисяч гривень на сім’ю достатньо для проживання?

— Якщо одна людина заробляє в сім’ї то, звичайно, ні.

— Добре, нехай 16 тисяч гривень. Звичайна сім’я з двох батьків і двох дітей.

— Для того, щоб харчуватись, достатньо. Якщо вже розглядати одяг, інші предмети і засоби побуту, тоді погоджуюся. Але я повторюю, це не для відкладання, ми говоримо суто про заробіток, щоб елементарно прожити.

— Повертаючись до великої економіки. Заробітчани забезпечували надходження валюти у 12 мільярдів доларів тільки за минулий рік, і, очевидно, що вже такого масштабу притоку не буде. Чим цю валюту заміщувати?

— Частина з тих людей так і залишилася працювати за кордоном, і цей грошовий потік суттєво зменшиться, можливо, в два рази, але він не пропаде. Друге. Частина людей, які повернулися будуть шукати, вкладати у бізнес, витрачати зароблені гроші, які вони привезли з собою, в Україні.

Третє. За нашими підрахунками, до 5 мільярдів доларів не виїде з України в Туреччину, Єгипет і так далі під час літнього туристичного сезону. Тому такий природній компенсатор працює сам собою. Але ніхто не знімає з нас відповідальності за тих людей, які є дійсно якісною робочою силою, і ми маємо знайти їм застосування в Україні. Вони мають створювати додану вартість тут, в Україні. Це абсолютно можливо.

— Одна з проблем, яка зараз вийшла на поверхню, це проблема неофіційного працевлаштування. Що буде зараз робити Кабмін з цим, чи варто очікувати рішучих обмежувальних кроків щодо готівкових розрахунків, щодо стимулювання виходу з тіні та офіційного працевлаштування? І яку суму виплат по безробіттю може отримувати людина, якщо вона була неофіційно працевлаштованою?

— Добре питання. У нас дійсно величезна кількість людей – за непрямими підрахунками це декілька мільйонів – були оформлені неофіційно.

Про що ми говоримо сьогодні. Дуже важко якимись репресивними діями змусити людей оформлятись. Дуже важливо сформувати правильну суспільну думку і правильне суспільне сприйняття.

Сьогодні багато хто з людей зрозумів і відчув, що таке переваги офіційного працевлаштування, коли при втраті роботи ти можеш прийти оформитися, і отримати протягом року якусь частину своєї заробітної плати. Це дає змогу жити, і держава бере на себе всі ці ризики й турботи.

Друге питання, коли ти був десь оформлений неофіційно, щось отримував у конверті і тебе вигнали без вихідної допомоги на вулицю. Звичайно, держава буде піклуватись. Але піклування про людей, які ніколи не були оформлені офіційно і не робили жодних внесків – це питання справедливості.

Є допомога, так звана «соціалка», яка перераховувалася людині, яка реєструється, але яка ніколи не заплатила жодної гривні до бюджету України. Виплата там була мізерною – 650 гривень на особу. Ми цю суму збільшили. Винесли на рішення Кабінету міністрів і, відповідно, внесли зміни до закону та підняли цю виплату до 1 тисячі гривень на особу.

Тобто, якщо є сім’я з двох людей і в них є діти, то вони отримують 2 тисячі гривень, і додатково мінімальна виплата на дитину близько 750 гривень. Отже, сім’я з трьох людей, які ніколи державі не платили, отримують від держави близько 2750 гривень. А вже щоб заробляти, принаймні ті кошти, про які ми з вами говорили, держава створює доступні робочі місця.

— Що буде робитися для стимулювання офіційного працевлаштування? Можливо, це зменшення податкового навантаження на бізнес, можливо, зниження ставки єдиного внеску чи інших якихось платежів. Що ви плануєте з цим робити, якщо не діяти репресивними методами?

— Минулого разу, коли запроваджувалося зниження єдиного внеску, це не призвело ні до наповнення бюджету, ні до збільшення реєстрації людей. Тобто в нас сьогодні в роботі є декілька підходів для стимулювання офіційного працевлаштування, водночас так, щоб це не призвело до втрат бюджету.

Тому що можна знизити сьогодні ставку, а працевлаштування взагалі не зміниться, а бюджет втратить половину, наприклад. І ми не зможемо платити ні по безробіттю, ні пенсійні виплати, ще й країну заженемо в борги. Тому знову ж таки тут мова йде про пошук правильного балансу, і я знову звертаюсь до цього слова, оскільки в державній політиці і управлінні це важливо – шукати баланс між соціалкою та економікою. В цьому балансі і полягає мистецтво управління державою і перерозподілу благ між людьми.

— Щодо стимулів для бізнесу…

— Говорячи про стимули для бізнесу, це кредити, про які я вже повторююсь. Але, насправді, це головне, і бізнес ні про інше і не просить. Бо оподаткування для малого та мікробізнесу і так лояльне. Що стосується податків, ми, крім тих заходів, що вже вжиті, інших змін більше не будемо розглядати. Але будемо розглядати ще створення інших цікавих інструментів, які навіть анонсувати сьогодні не буду, але які також найближчим часом спільно з Мінцифри та Мінекономіки презентуємо.

Скажу тільки, що це конкурентні речі, які створять для України таку регіональну конкуренцію з нашими сусідами з точки зору залучення нових інвестицій та нових бізнесів. Швидко залучать, це цифрова сфера, тому вона дуже швидка. Також будемо вживати потужних заходів, скажімо, такого експортного лобіювання для середнього і великого бізнесу.

І також будемо застосовувати наявний сьогодні інструмент – імпортні розслідування стосовно тих сфер, де недоброчесні імпортери, чи великі світові корпорації використовують важку ситуацію.

Тут ми також будемо підтримувати власного виробника, і питання локалізації тут буде ставати пріоритетним. Ми ще говорили, в тому числі, з автодорожніми будівельними компаніями, що в них може бути не менше 90% працевлаштованих робітників-українців.

Наступний етап, про який ми думаємо, це ми подивимось, хто може виробляти техніку або будувати спеціалізовані заводи, щоб вони створювали вертикальну інтеграцію і закупляли все максимально в Україні. Тобто відбувається локалізація економіки і виробництва. І ми це будемо координувати, що теж буде своєрідною допомогою бізнесу.

— В цьому моменті не можу вас не запитати про звинувачення, які пролунали від колишнього міністра фінансів Ігоря Уманського щодо недоотримання як мінімум 5 мільярдів гривень в місяць по так званим «скруткам» ПДВ. Як ви можете прокоментувати ці звинувачення? Чи не є це прихованим ресурсом, який дозволить провести достатньо суттєве податкове послаблення для бізнесу, якщо ліквідувати схеми тієї ж «скрутки» ПДВ?

— Я вважаю, що тут вже є частина популізму і політики. Ми зверталися до пана Уманського, тому що поки він був міністром, він ці речі не озвучував. Якщо в нього є матеріали, які це підтверджують і він може їх надати правоохоронним органам, то я до нього можу через вас звернутись, і вже й звертався через всіх, щоб він це надав, щоб була порушена відповідна справа і ми могли офіційно в кримінальному провадженні всі ці речі довести та повернути все державі.

За інформацією від голови ДПС, який розмовляв з паном Уманським, він повідомив, що відповідні матеріали скерував до Генпрокуратури і СБУ. В нас таких даних поки що немає, тому будемо чекати. Я насправді чекаю, якщо в нього є такі дані, нехай надасть.

— Чи правда, що пан Уманський ініціював звільнення голови ДПС і голови Митниці, та чи планує Кабмін змінювати очільників Податкової та Митниці?

— Ми сьогодні дивимося на всіх керівників так званих центральних органів виконавчої влади, в тому числі, Податкової і Митниці. Зі всіма проводимо співбесіди, зі всіма проводимо аудити. Дивимося на профпридатність керівників, дивимося на їхню історію та чистоплотність, на предмет того, чи є порушені кримінальні справи. Щодо звинувачень пана Уманського, якщо вони доростуть до відповідної кримінальної справи, то, звичайно, будуть до керівника питання.

Тому на даному етапі займаємося аудитом, перевіркою діяльності керівників, співбесідами. І там, де будемо бачити, що хтось не відповідає займаній посаді, то в мене не буде жодних сумнівів. Будемо шукати альтернативних керівників, більш ефективних, і будемо проводити заміни.

— То ініціатива від пана Уманського була, чи ні?

— Чи подавались документи на звільнення голів Податкової і Митниці паном Уманським? Так, подавались. Але офіційно не надходили. Ми почали роботу щодо аудиту митниці і податкової. Тобто ця робота була розпочата, і не припинялась.

— Ми бачимо, що пенсійна система в Україні зараз фактично тріщить, і все більше видатків перекладається на державний бюджет. Чи не здається вам, що пора вже ініціювати справжню пенсійну реформу і відмовлятися від солідарної пенсійної системи, яка зараз існує, та переходити до накопичувальної пенсійної системи, і паралельно виводити зарплати з тіні?

— Ви відповіли на своє питання. Я вам можу сказати тільки «так», а все решта ви вже сказали. Ми якраз в п’ятницю розмовляли з міністром соцполітики, пані Лазебною, яка є надзвичайно професійною та реальним спеціалістом в цій галузі, багато років над цим працює і була одною з ініціаторів закону про накопичувальну систему. В неї є напрацювання щодо запровадження якраз страхової пенсійної системи в Україні.

Але це не означає, що ми маємо скасовувати солідарну. В усіх країнах найбільш ефективною є змішана система. Тобто є основна солідарна частина, яка дає основу, і має бути якесь накопичення, яке дає тобі так званий бонус. Коли ти виходиш на пенсію, то можна цей бонус зразу зняти, а можна його розтягнути у часі. Але в найближчий перспективі ми зосереджені на бюджетній підтримці пенсіонерів.

Вже є комплексна програма, і найближчим часом вона розпочинається, з доплат пенсіонерам, яким 80+, по 500 гривень. Друге — це підтримка пенсіонерів виплатою по 1000 гривень. Третє — це індексація пенсій, яка встановлена законом і це треба зробити. Бо це наш обов’язок – довести пенсії до адекватного рівня. Але дуже обережно, щоб не спричиняти інфляцію, тому ми це також рахуємо, зважуємо, збалансовуємо. Наступний етап — потрібно піднімати в Україні мінімальну заробітну плату.

Ми зараз розглядаємо можливість піднімати не так, як це зараз зафіксовано, а на трошечки більше. Знову ж таки, з тої точки зору, щоб розігріти, відбілити економіку, щоб люди реєструвались офіційно на роботі і отримували офіційну заробітну плату. Стосовно легалізації, то ось ця накопичувальна система теж дасть людям змогу вести на рівних з недобросовісним роботодавцем розмову.

— Щодо співпраці з МВФ. Зараз у Верховній раді йде епопея з ухваленням так званого «банківського закону». За вашою інформацією, чи є в парламенті голоси за ухвалення цього закону, і що робити у випадку, якщо він не буде ухвалений, або буде ухваленим і скасованим Конституційним Судом? Чи розглядає Кабмін і такий сценарій?

— Я дуже сподіваюся і вірю, що депутатський корпус підтримає цей законопроект. Умовою МВФ є саме прийняття такого закону в тій редакції, яка винесена. На сьогоднішній день МВФ підтверджує всі свої наміри – це кредитна програма в обсязі 8 мільярдів доларів. Це перший транш до 2 мільярдів доларів, але це транш прямо в бюджет України, для підтримки боротьби з коронавірусом. Поки єдиний бар’єр – це прийняття так званого банківського закону. Сподіваюся, що за тиждень-півтора цей бар’єр буде подоланий.

— Пряме питання. Чи зможе Україна без грошей МВФ уникнути дефолту?

— У нас не стоїть сьогодні питання щодо самих грошей МВФ. Стоїть питання довіри міжнародних інвесторів. Тобто, якщо ми не йдемо на співпрацю з МВФ, це буде означати поганий сигнал для всіх. Це, скоріше за все, спричинить відтік з українських цінних паперів, спричинить різкі коливання на курсовому ринку, на ринку капіталів, похитне банківську систему. Пережити ми переживемо, але питання як переживемо. І найголовніше, скільки часу економіка буде відновлюватися.

— Внаслідок пандемії ми побачили проблеми, які є в українській медицині. Частина суспільства звинувачує в цих проблемах реформу Уляни Супрун, частина говорить про те, що причина – зупинення реформи на півдороги. Яка ваша думка, що робити з медичною реформою?

— Жодна медична система світу не подолала такий виклик, як коронавірус. Ми бачили, як лягли всі системи і в Європі, і в США при піковому захворюванні на коронавірус. Тому ми так відповідально ставимося до карантинних заходів, і тому суспільство так добре розуміє весь рівень відповідальності. Не питання в реформі, питання у спроможності будь-якої медичної системи.

Стосовно реформи. Ми пішли наступним шляхом. Перша частина реалізована, і первинна ланка працює доволі ефективно. Тобто реформа у первинній ланці себе виправдала. Вторинна ланка з 1 квітня перейшла в другий етап, і там є низка питань. А в умовах коронавірусу ми не можемо дозволити собі експерименти. Ми не можемо дозволити собі закрити будь-які медичні заклади.

Ми цю реформу не скасовуємо, але ми сьогодні зробили наступний крок – ми змістили рішенням уряду співвідношення медичних пакетів через НСЗУ і традиційної медичної субвенції. Ми вирівняли медичну субвенцію, збільшили її розмір для регіонів, щоб можна було втримати базовий рівень медичних закладів.

А через НСЗУ будуть реалізовуватися ті пакети послуг, які будуть у медичних закладах, які більше підготовлені до цієї реформи, в тому числі, щодо лікування коронавірусу. Ми цей рік будемо спостерігати, як відбувається ця реформа, ми отримаємо статистику і думаю, що в другому півріччі, якщо все буде гаразд з коронавірусом, ми зможемо цю реформу модифікувати, щоб вона була прийнятною, корисною і для медика, і для пацієнта. І це не коштує дорого, це ті самі гроші, питання лише у перерозподілі.

— Політичне питання. Ваш попередник Олексій Гончарук, зокрема, в інтерв’ю РБК-Україна називав президента Володимира Зеленського «камертоном, з яким звіряє всі рішення». Ким є для вас президент Зеленський і чи можете ви сперечатися з волею президента?

— В Україні склалася унікальна ситуація, коли в парламенті є так звана монобільшість. Президент є лідером партії, яка має більшість в парламенті. І вся вертикаль влади виконує передвиборчу програму і обіцянки партії і президента. Вони лежать в тій площині, яка і мене, як керівника уряду, надихає і задовольняє.

Звісно, уряд виконує повноваження, надані Конституцією, парламент виконує свої повноваження, президент – свої. Але, звісно ж, ми з президентом радимося по багатьох питаннях, тут немає секретів.

Поделитесь в соц сетях!

Теги: ,

Загрузка...
Load...