Андрій Павловський: «Олігархічним кланам при владі вигідно, аби більшість населення було за межею бідності»

Команда Юлії Тимошенко планує відновити програми соціального захисту населення та забезпечити  достойні пенсії і  гідні зарплати українцям.

Результатом революції гідності, на жаль, не стало гідне життя українців. Безробітна молодь емігрує закордон, літні люди ледь виживають на мізерні пенсії, інваліди не отримують належної допомоги. В когорті незахищених чорнобильці, афганці і навіть ветерани АТО. Задоволені лише представники влади з їх шаленими зарплатами і преміями, прибутковим бізнесом і відпустками на Мальдівах.

На думку народного депутата попередніх скликань, секретаря парламентського комітету з питань соціальної політики, члена політради партії «Батьківщина» Андрія Павловського пенсійна «реформа», тарифна політика, система субсидій та інші дії уряду в сфері соцзахисту непрофесійні і хибні. Що робитиме в разі перемоги команда Юлії Тимошенко, аби швидко здолати наслідки псевдореформ, буде озвучено 18 вересня під час презентації соціально-економічної частини «Нового курсу України».

Про все це Андрій Павловський розповів нам в ексклюзивному інтерв’ю.

 

«Вижити на пенсію неможливо. Реальний прожитковий мінімум в 1,9 рази більший, ніж закладений у бюджеті».

 

Почнемо з найвразливішої категорії нашого суспільства – пенсіонерів. Люди кажуть, що так важко жити, як сьогодні, не було ніколи. Скрутно лише тим, хто отримує «мінімалку»?

Безумовно, вижити на мінімальну пенсію в 1435 гривень практично неможливо. Таку в Україні отримують більше 5 мільйонів громадян. Хоча тим, хто має трохи більшу пенсію — 2-3 тисячі гривень теж сутужно.

І це непрямо підтверджує навіть Мінсоцполітики, яке щомісячно в поточних споживчих цінах розраховує так званий фактичний прожитковий мінімум для непрацездатних. За липень він становив більше 2744 гривень. Тобто, реальний прожитковий мінімум в 1,9 рази більший, ніж прожитковий мінімум, закладений в проекті держбюджету на 2019 рік.

Отже, гучна пенсійна реформа не полегшила людям життя?

Широко розпіарена так звана «реформа Гройсмана-Реви», якщо казати відверто, – обман людей, загорнутий у красивий фантик «Рошену». Якби влада дійсно хотіла потурбуватись про пенсіонерів, то вона мала би виконувати чинні закони про індексацію та осучаснення пенсій. Тоді мінімальна пенсія сьогодні становила б понад 2600 гривень, а середня —  близько 4500 гривень.

Але цього не було зроблено жодного разу за часів правління Порошенка. Таким чином, через невиконання законів, влада фактично позбавила кожного пенсіонера тисяч невиплачених гривень.

Якою, на вашу думку, має бути мінімальна зарплата, щоб це не вважалося геноцидом?

Вона повинна бути не меншою, ніж 5 тисяч гривень. І це реальні показники, які відповідають споживчим цінам на сьогодні.

І на цьому фоні пенсії суддів, банкірів, депутатів у десятки тисяч гривень виглядають знущанням. Яка нині в Україні найбільша пенсія і хто ті щасливчики, які її важко заробили?

Найбільшу пенсію отримують колишні високопосадовці. Ті ж судді, прокурори. Наприклад, судді самі собі встановлюють заробітні плати по 300-400 тисяч гривень. Йдеться про вищі судові інстанції. Міністри – за 100 тисяч гривень. Наприклад, міністр соціальної політики Рева отримав за липень 143 тисяч гривень. Його заступники ще більше отримали.

Можна згадати кричущий випадок, коли керівництво державної монополії НАК «Нафтогаз Україна», той же Коболєв отримує заробітну плату під 2 мільйони гривень. Це ж астрономія. При цьому йому цього мало, він виписує собі премію в десятки мільйонів гривень за результатами року і ще цього мало. Ми знаємо останній випадок, нібито з виграних в Стокгольмському арбітражі справ, керівництво НАК «Нафтогаз» виписало собі 46 мільйонів доларів премії. При чому сам Коболєв з них отримав 7 мільйонів.

Порівняйте ці нафтогазівські зарплати, премії і мінімальну пенсію 1435 гривень.

 

«Фактично підвищили пенсійний вік, тільки приховано, через збільшення страхового стажу. Люди, які вийдуть на пенсію після реформи, отримають на 30% менше, ніж теперішні пенсіонери»

 

Які, на Ваш погляд, головні недоліки так званої пенсійної реформи, і що Ви як фахівець, вважаєте, потрібно зробити, аби українці на схилі літ жили гідно, а не у злиднях, як зараз?

Те що сталося – це дискредитація поняття «реформа». Фактично змінили деякі параметри у формулі розрахунку пенсій і все. Ніяких структурних змін, нових підходів в пенсійному забезпеченні не було запроваджено. А головне, що вони зробили — вік виходу на пенсію збільшено мінімум до 63 років ( з 2028 року до 65). Зробили вони це приховано, шляхом того, що суттєво, майже вдвічі збільшили мінімально необхідний страховий стаж для виходу на пенсію. Тобто, якщо раніше треба було мати мінімально 15 застрахованих років, то зараз треба не менше 25 років. А поступово, за декілька років цей мінімальний стаж буде дорівнювати 35 рокам.

При чому, навчання у вищих навчальних закладах, для тих хто закінчив після 2004 року не враховується. Ось і порахуйте. Багато людей , особливо в 90-х роках працювали на базарах, неформально отримували зарплату в конверті, їм ці роки не враховані. Це вдарить насамперед, по поколінню 70-80 років народження. І цим людям доведеться виходити на пенсію в 63-65 років для того, щоб набрати цей стаж. І в цьому є фактичне приховування підвищення пенсійного віку.

При чому, зверніть увагу, як наші окремі недолугі експерти моралізують і невдало жартують про те, що в Росії Путін та Медведєв підвищили пенсійний вік до 65 років. А реформа Гройсмана зробила те саме, тільки в прихованому вигляді.

Але в багатьох країнах виходять на пенсію саме в 65 років.

Так. Але в нашій країні ситуація зовсім інша, ніж в економічно розвинених країнах. На жаль, середній вік життя чоловіків в Україні досить низький, на відміну від інших країн. І якщо буде фактичний пенсійний вік 65 років, то багато людей не доживуть до цієї пенсії.

За даними Держстату, зараз в нашій державі середній вік життя чоловіків – 64 роки. Тобто, за задумом влади, чоловікам пенсія вже не буде потрібна, вони помруть раніше. І навіть був такий сумний жарт в соціальних мережах, що після запровадження реформи Гроймана: допоможи Пенсійному Фонду, помри до виходу на пенсію! Це допоможе зменшити дефіцит ПФ.

Сумний жарт. На жаль, багато людей і не доживає.

На жаль. В силу певних причин, низького рівня системи охорони здоров’я, людина може все життя працювати, все життя у неї примусово з зарплати відраховують ці 22%, а потім вона виходить на пенсію, поживе декілька місяців і помирає. І її гроші фактично для родини згорають. Хоча це її гроші. Їх у неї забирали із зарплати.

Проте, ці гроші не можна передати нащадкам в спадок. А вони  просто ідуть якомусь іншому пенсіонеру, який на даний момент має більш міцне здоров’я.

Тому треба йти до того, що навіть в нинішній системі можна робити персональні рахунки і так, щоби люди, якщо не доживуть до пенсії могли передавати накопичені гроші своїм нащадкам. Це було б більш справедливо.

Але ж можна докупити пенсійний страховий стаж тим, кому його не вистачає?

За 16890 гривень в рік? Це цинізм вищої проби. В країні, де понад 60% населення живуть за межею бідності, майже ніхто не зможе собі дозволити це.

Ви сказали «по-перше», отже є ще якісь підводні камені ?

Друге, що вдарить по пенсіонерам, вже б’є з першого січня, коли набрала чинності ця, так звана, реформа Гройсмана – це зменшення в формулі розрахунку пенсії так званого коефіцієнту страхового стажу. Раніше за один рік страхового стажу цей коефіцієнт дорівнював 1,35, а зараз його зменшили до 1.0. А ви розумієте, що на цей коефіцієнт розмір пенсії множився. А якщо ми зменшуємо величину, на яку множимо, то загальна сума в результаті буде меншою.

Отже, ті громадяни, які виходять на пенсію після реформи, в гіршому становищі, ніж ті люди, які зараз отримують пенсію. Тому що вони, в результаті новації отримують пенсію десь на 30% меншу, від того, що мають нинішні пенсіонери. Наприклад, людина працює 40 років та має заробітну плату 5000 гривень. Зараз її пенсія складала би 2700 гривень. А якщо ця ж людина вийде на пенсію після 1 січня – то отримає лише 2000 гривень.

Оці дві головні «новації» реформи Гройсмана – Реви. Ще раз повторю: шляхом збільшення страхового стажу підняли пенсійний вік фактично до 65 років і друге, для тих, хто буде зараз виходити на пенсію, зменшили рівень виплати фактично на 30% за рахунок зменшення коефіцієнта страхового стажу.

В разі перемоги на виборах «Бітьківщина» ініціюватиме повернення вищого коефецієнту?

Цей коефіцієнт страхового стажу 1,35 було впроваджено саме урядом Тимошенко. Вона зробила це не просто так, а тому, що Україна свого часу ратифікувала 102 Конвенцію Міжнародної організації праці. Вона передбачає, що рівень пенсії повинен бути не меншим, ніж 40% від заробітної плати. А ось якраз цей коефіцієнт вирівнював під ці 40%. А зараз що зробив Гройсман? Він зменшивши коефіцієнт до 1.0, фактично опустив пенсії до рівня 20% від зарплати. Таким чином, Україна  порушила свої міжнародні зобов’язання, цю конвенцію.

Я впевнений, якщо Юлія Тимошенко стане президентом, то міжнародні зобов’язання в пенсійному забезпечені будуть поновлені і коефіцієнт буде таким, аби пенсію становила не менше, ніж 40% від зарплати.

 

«Під час війни, економічної нестабільності дуже багато ризиків, тому радять не поспішати з цією накопичувальною системою. За несприятливих умов вона може перетворитися в одну велику фінансову піраміду»

 

Багато розмов було про так звану накопичувальну систему. Другий рівень пенсійного забезпечення. Це передбачено діючим законодавством.

Тут знову виникають складнощі. І зауваження робить той же МВФ, експерти Світового Банку, бо під час війни, економічної нестабільності дуже багато ризиків, тому радять не поспішати з цією накопичувальною системою. За несприятливих умов вона може перетворитися в одну велику фінансову піраміду, приблизно таку, які ми переживали на початку 90- х років.

Міжнародні фахівці кажуть, щоб ця накопичувальна система була ефективною, треба щоби дохідність на накопичувальних пенсійних рахунках хоча б на 2-3% перевищувала середній річний рівень інфляції в країні. Інакше може виникнути ситуація, що людина все життя буде ще відкладати, крім основної солідарної системи, додатково відраховувати від зарплати в накопичувальну систему, потім прийде за цією додатковою пенсією, а їй скажуть: вибачте, вашу пенсію з’їла інфляція. І таке можливе, теоретично. Тому… Це треба  обов’язково робити, але під жорсткі гарантії держави. Щоб не пропали ці гроші, не з’їла інфляція.

Але ж нам майже 20 років обіцяють запровадити 2-й рівень накопичувальної системи… І вона діє в багатьох країнах світу.

Так. Але є чимало негативних прикладів. В тих же країнах Східної Європи свого часу, на початку 2000-х років, намагалися запровадити накопичувальну систему в Угорщині. В результаті, у 2008 році, коли сталася світова фінансова криза, ця система у них прогоріла і її просто ліквідували, а залишки коштів конфіскували і забрали назад, до солідарної системи. Фактично заморозили цю накопичувальну систему в Польщі. Насамперед, через високі адміністративні витрати, тому що оператори, які розпоряджалися грішми брали великі відсотки на своє утримання.

У підсумку, вона виявилася неефективною. І фактично заморозили ці накопичувальні системи другого рівня пенсійного забезпечення і в Росії. Були дефолти цієї системи в Аргентині, Чілі…

Тобто, до неї треба підходити дуже обережно.

Навіть супер ліберальний МВФ каже , що вона ефективна тільки в тих випадках, коли економіка знаходиться на сталому підйомі. А коли падіння, то інфляція може перевищувати дохідність, про що я говорив.

Отже, пенсійний вік збільшили, пенсію зменшили. Українці змирилися з цим і готові «гарувати до гробу»?

Навряд чи хтось радіє таким новаціям. Зважаючи, що тривалість життя у нас чи не найменша в Європі. Але разом з тим наші люди не навчилися, не вміють, або не хочуть з певних причин самих себе захищати, в першу чергу свої соціальні та економічні інтереси. Своє майбутнє, свою старість. Профспілки ніяк не вийдуть з літаргічного сну.

На жаль, пенсіонери – найбільш знедолена частина населення, але і найбільш не організована. У нас люди старшого віку покладаються на Бога. А також на допомогу дітей, родичів. Але щоб виходити під Кабмін, вимагати гідних умов своєї старості – до цього наш народ ще не дійшов. На жаль.

А може вигідно мати голодних пенсіонерів, які проголосують за гречку чи за сто гривень доплати? Є ж політики, які на людській біді роблять собі рейтинг — фотосесії із збідованими старенькими?

Дякую за гостре запитання. У нас дійсно після Кучми склалася фактично феодально-олігархічна економічна модель. Тому що на кожній галузі економіки, що приносить якийсь більш менш прибуток, сидить один чи два олігархічні клани, які все контролюють. Яку галузь не візьмемо — скрізь монопольно контролюють олігархи. І зрозуміло, що вони зацікавлені в тому, щоб їх монополія залишалася й далі. Тому що вона приносить їм надприбутки. І для цього основну масу населення треба тримати в стані зубожіння.

 У людей тоді виникає тільки одна проблема – як нагодувати своїх дітей? Де знайти дах над головою? Тобто, все зводиться до фізіологічного стану виживання. І коли ти про це думаєш, то про більш високі матерії, про політичні питання, про те, чи правильним  курсом ведуть керманичі державу, вже не виникає запитань.  Такими людьми легше маніпулювати і задешево купувати голоси на виборах.

Ось пригадайте, як скуповували голоси в Києві при Черновецькому, чим як нахабно скупив голоси вже після революції гідності в Чернігові його учень, а теперішній депутат Верховної Ради. Спочатку за допомогою продуктових наборів, а потім і  просто за декілька сотень гривень. Черновецький довів, що це дуже ефективно – купувати за гречку бабусь. Потім шахраї від політики удосконалили схему.

У нас хороші політики, щедрі. Особливо, перед виборами.

Так, роздають гроші, продукти, ліки пенсіонерам. І тому вони так задешево, по 400-500 гривень скуповують голоси. На жаль, є велика загроза, що і далі це буде продовжуватися. Виходить так, що тим олігархічним кланам, які зараз при владі, вигідно, щоби 90% населення були за межею бідності. Тоді їм легше утримувати свої бізнес-імперії і владу.

Джерелом корупції є саме феодально-олігархічна система, а результатом корумпований чиновник. Тому олігарх, щоб отримати надприбуток, піде на найбільш страшний злочин. І може купити будь-кого. Тому треба насамперед почистити оці олігархічні джерела корупції.

Зараз під тиском світової спільноти, у нас намагаються боротися з наслідками тієї корупції, а не з причинами і джерелами. У цьому і є проблема.

 

«ЄСПЛ визнав, що розмір мінімальної пенсії в Україні є знущанням над людською гідністю і є порушенням фундаментальних прав людини»

 

Влітку «чорнобильці», військові пенсіонери пікетували Верховну Раду, Кабмін, протестували проти несправедливих рішень уряду. Що з їхніми пенсіями?

Ви зверніть увагу: той, хто активно виступає і сам себе захищає, той зрештою щось здобуває і для себе. На прикладі якраз активних протестів «чорнобильців» і «афганців» ми побачили, що уряд звернув на їхні проблеми увагу, пішов назустріч і трохи повернули відібрані пільги і надбавки до пенсії.

А Конституційний Суд по ряду категорій «чорнобильців» повернув назад їм пільги, які за ініціативою Яресько, у 2014 році, були фактично відмінені. Тобто, коли люди активно виступають, боряться за свої права, то вони отримують  результат.

Чи чекати нам колективного позову до Європейського суду з прав людини «пенсіонери України проти України»?

Була така справа «Петренко проти України». Це пенсіонер, який добився того, що ЄСПЛ визнав, що розмір мінімальної пенсії в Україні є знущанням над людською гідністю. І є порушенням фундаментальних прав людини.

 Наскільки я пригадую, таке рішення було ухвалене ще 2 роки тому. І взагалі Європейський суд з прав людини завалений подібними справами саме з України. Більшість з них стосується соціальних питань. Інша справа, що навіть за рішенням ЄСПЛ кошти наш уряд не виплачує, тому що вони записали так в законі про бюджет, що на виплату по цих судових рішеннях кошти виділяються, коли вони є в наявності в уряду.

Але ж у людей іншого виходу немає. Треба звертатися до судів. Вони мусять боротися.

Так, ви праві. Люди мусять боротися. Якби там не було, але треба звертатися, вигравати суди з надією на те, що нинішня влада не вічна і є надія на те, що щось зміниться на краще після виборів 2019 року і тоді ці рішення будуть виконані.

Якщо здоровим і працездатним людям досить непросто нині виживати, то як бути тим, хто має особливі потреби через стан здоров’я — інвалідам? Наскільки добре вони захищені в нашій державі?

Якраз ті, хто найбільше потребує допомоги від держави і суспільства, вони найменш захищені. Ми це бачимо по їхнім соціальним виплатам. І по ставленню до них з боку суспільства. Незважаючи на всі розмови — у нас в будинках і на вулиці немає пандусів, немає спеціального транспорту, щоби вони могли пересуватися на візках в громадському транспорті.

Зверніть увагу, зробили невеличке осучаснення пенсій в ході так званої реформи Гройсмана – Реви, але при цьому «забули» про цілі категорії громадян. Йдеться про мільйони пенсіонерів: військовослужбовців, держслужбовців, чорнобильців, інвалідів.  Мізерні надбавки до 100 грн отримали пенсіонери в сільській місцевості… Ось цим чотирьом великим групам пенсіонерів осучаснення пенсій так не зробили.

 

«Найбільше державні чиновники і обкрадають, саме тих, хто не може себе захистити».

 

Я пам’ятаю, колись в СРСР виділяли інвалідам автомобілі. Вони їздили зі спеціальними стікерами на задньому склі. А сьогодні інвалідні візки, протези, ліки їм ще видають?

У нас є навіть окремий соціальний фонд з допомоги інвалідам, при Мінсоцполітики. Він має великий бюджет, понад мільярд гривень.

Фонд повинен утримувати УТОСи, підприємства на яких працюють інваліди, в тому числі фінансувати виробництво тих же візків, протезів і багато іншого. І закуповувати їх для людей із спеціальними потребами. Але досі це була доволі корумпована справа, тому що на цьому робили відкати, розкрадали. Досі порядок там не наведений.

Найбільше блюзнірство в тому, що найбільше страждають ті, хто найбільше потребують допомоги саме від держави. От їх якраз і найбільше державні чиновники і обкрадають, саме тих, хто не може себе захистити.

Розказують, що часто інвалідам складно пройти комісію, щоб отримати допомогу. Буває, вимагають хабарів. Натомість здоровим людям продають «липову» інвалідність.

Це питання до відповідних медичних комісій. Звісно, корупція і несправедливість тут також є. І треба наводити порядок. Розбиратися в кожному індивідуальному випадку.

Якщо таке трапляється, варто звертатися до правоохоронних органів. Знаєте, під час Революції гідності ми вимагали справедливості. А от її якраз і не здобули. Не може бути гідності без достойної пенсії чи зарплати та належного ставлення до інвалідів.

Який же вихід ви бачите? Особливо щодо пенсійного забезпечення. Мільйони людей реально живуть в злиднях.

Вихід є. Для здійснення реальної пенсійної реформи франція «Батьківщина» пропонує подолати дефіцит Пенсійного фонду шляхом негайного ухвалення законопроектів про деофшоризацію економіки. Уже в перший рік це дозволить збільшити доходи країни на 67 мільярдів гривень!

Провести реальну податкову реформу, яка дозволить відновити малий та середній бізнес, що збільшить надходження до бюджету та Пенсійного фонду. Почати поступовий перехід від солідарної до персоніфікованої пенсійної системи. Повернутися до європейських стандартів, за якими пенсія має складати не менше 40% від зарплати.

 

«Система субсидій — шлях в нікуди. Кожна друга родина сидить на цій державній «милостині».

 

Не менш болюча тема – це субсидії. За останні роки комунальні тарифи зросли в кілька разів, тож дві третини українських родин, в тому числі 50% працюючих, не здатні їх оплатити самотужки.

Взагалі, можу сказати, що нинішня система субсидій – це шлях в нікуди. Вона жодним чином не сприяє енергозбереженню. Зверніть увагу, що на виплату субсидій з державного бюджету на нинішній рік передбачено 71 мільярд гривень, а на програми енергоефективності — 400 мільйонів. Просто порівняйте цифри.

І, друге, воно так побудовано, що не сприяє тому, аби надавачі послуг впроваджували програми енергозбереження. Все лягає на плечі споживачів. І якщо казати відверто – сприяє лише соціальному утриманству. Люди це зрозуміли, тому просять роботодавців платити зарплату в конвертах.

Тобто, ця система субсидій яка нині діє – сприяє «тінізації» економіки.

Зараз уряд якраз і намагається впровадити нові правила нарахування субсидій. 

Уряд якраз запроваджує ці правила для того, щоб зменшити кількість субсидіантів. Тому що навіть від тих же експертів з міжнародних фінансових організацій були зауваження, що в середньому в європейській країні такий вид соціальної допомоги від держави отримує не більше 7-10% населення.

А у нас уже майже кожна друга родина, десь 50% сидить на цій державній милостині.

Це ж ініціативи нинішнього уряду.

Якщо дивитися в корінь, то ця проблема виникла через те, що уряд призначив непідйомні для більшості населення тарифи і ціни за комунальні послуги. Насамперед, на газ, на опалення. Вони є економічно не обгрунтованими і непідйомними для більшості родин. І щоби не викликати соціальне збурення вирішили зробити таку соціальну «подушку», помякшити обурення людей оцими субсидіями.

Але дійшли до абсурду, коли такі шаленні суми виділяються на субсидії. Незабаром будемо витрачати половину державного бюджету на ці цілі, якщо і далі так піде. Ви зверніть увагу, що уряд на цьому ніяк не вгамується. В планах уряду Гройсмана вже цієї осені в черговий раз підвищити ціни на газ. І кажуть, що можуть підвищити аж на 65%.

Всі пам’ятають так звану «Юліну тисячу» з відшкодуванням втрачених вкладів. Тобто, вона бралася за вирішення навіть тих питань, які безнадійно «висіли» з часів розвалу СРСР.

 Справді. А от Уряд Гройсмана не заклав жодної копійки в цьогорічний бюджет (як і в попередніх роках) на компенсацію втрачених заощаджень Ощадбанку СРСР, навіть на виплату допомоги родині по смерті вкладника. Така компенсація в розмірі 1000 гривень останній раз виплачувалась саме урядом Тимошенко.

Так звану «Юліну тисячу» отримали більше 6,5 мільйона громадян! Причому слід звернути увагу, що це були люди пенсійного віку, для яких така сума в еквіваленті 200 доларів США (курс був 5 гривень за долар) була суттєвою соціальною допомогою.

 

«Якщо тарифи будуть обґрунтованими, кількість субсидіантів скоротиться природнім чином».

 

Але повертаючись до проблеми надання субсидій, як Ви бачите розв’язання цієї проблеми? Треба скорочувати кількість тих, хто її отримує?

Треба йти від зворотнього. Треба не скорочувати кількість субсидіантів, а встановити економічно обгрунтовану ціну на газ. Щоб вона відповідала економічним реаліям нашої країни, нашого внутрішнього видобутку та продавати населенню за економічно обгрунтованою ціною, в рамках здорового глузду. Не так, що собівартість українського газу 1500-1600 гривень, а ми продаємо його населенню за 6900 гривень. Тобто в декілька разів дорожче продаємо український газ громадянам, які за Конституцією є власниками природних надр і газу в тому числі.

 Треба поновити норму закону, яка була ухвалена свого часу за ініціативи уряду Юлії Тимошенко, що весь газ українського видобутку іде виключно на потреби населення України. Тобто, населення повинно отримувати наш дешевий газ.

Якщо ця ціна буде економічно обґрунтованою, повірте, природним чином скоротиться кількість тих субсидіантів. І ми дійдемо до європейського рівня, коли кількість отримувачів субсидії скоротиться і буде не більше 10-15% від кількості населення

Я вже запитував вашого колегу Олексія Кучеренка, але хочу ще раз повторити. Як може МВФ погоджуватися на стрімке підняття ціни на газ, а отже тарифів, якщо вони при рівні доходів населення не сумісні з правом людей на гідне життя, чи життя загалом? Адже вони так палко відстоюють права людей, зокрема ЛГБТ.

 А ви знаєте, можна відповісти американським жартом: проблеми індіанців шерифа не турбують. Ми для них туземці. І їх долі людей не хвилюють, ці ідеї їм декларують наші урядовці.

 

«Підприємства  закриваються, людей звільняють. Не може при нинішньому стані економіки зменшуватися безробіття.»

 

Гаразд, перейдемо до іншої теми. Безробіття. Згідно офіційної статистики, її рівень стабільно знижується. Але, наприклад, лише на Суспільному мовленні недавно на вулицю викинули близько 3-х тисяч людей. Може, статистика така, бо люди масової виїжджають на заробітки за кордон?

Це парадокс такий український. Нам чиновники нахабно розповідають, що рівень безробіття в Україні знижується. Однак, кожна людина бачить, що українські підприємства закриваються, людей звільняють. Не може при нинішньому стані економіки зменшуватися безробіття.

Ви пам’ятаєте, як казали класики: що є брехня, є велика брехня, а є державна статистика. Вони рахують офіційно безробітними лише тих, хто офіційно зареєструвався, став на облік у центрі зайнятості і ще й отримує офіційну допомогу по безробіттю. От тільки якщо ти отримуєш таку допомогу, ти є безробітний. А якщо не отримуєш, ти тимчасово непрацюючий.

 Є і таке поняття, як неповна зайнятість, коли людина працює не повний робочий тиждень. А за західними мірками така людина також вважається безробітною.

Так. І такі моменти не враховуються. Є багато людей, які не хочуть вставати на офіційний облік. Бо якщо людина має вищу освіту, мала престижну роботу і її втратила – про це соромно сказати сусідам. Тому ніде не реєструється. Бо ж будемо говорити прямо — безробітний, це та людина, яка впала на соціальне дно.

Хоча, якщо брати методику МОП (Міжнародну організацію праці), яка враховує всі ці категорії, то за її останніми оцінками в Україні безробітних  десь на рівні 10%. Оце більш схоже на правду. А якщо брати показники уряду, то у нас десь там 1,5% безробітних.

Попри байки Порошенка, українці масово їдуть закордон не Віденську оперу слухати, чи пити каву в Парижі. Їдуть на заробітки, щоб родини могли вижити.

На жаль, мало що відкривається. Немає нових вакансій, робочих місць. Люди ж не від доброго життя покидають рідну землю, сім’ї, мусять їхати на чужину, поневірятися. Це все через те, що економіка в жахливому стані. Тому люди вимушені виїжджати.

В цих нових правилах щодо субсидій основний удар щодо скорочення спрямований саме проти родин заробітчан. Там є такий пункт, де написано: якщо в родині є хоча б один член, який не сплачує офіційно єдиного соціального внеску і офіційно не стоїть на обліку і не отримує допомогу по безробіттю, то це родина позбавляється права на отримання субсидій.

 

«Люди повертатимуться, коли вдома будуть створені можливості і зарплати такого ж рівня».

 

Що можна запропонувати, аби якось зацікавити українців працювати і повертатися із заробітків в Україну.

Що може повернути цих людей? Тільки одне: якщо знову в Україні для молодого та середнього покоління з’явиться перспектива, можливість реалізувати свої здібності і таланти на Батьківщині, тобто вдома. Коли такі можливості відкриються, тоді люди будуть повертатись. Коли заробітні плати будуть хоча б одного порядку, як в європейських країнах.

Наприклад, у Франції, 1450 євро тільки прожитковий мінімум, а в Німеччині нещодавно прийняли закон, що мінімальна зарплата повинна бути не менше ніж 10 євро на годину.

Емігрують здебільшого молоді люди, які мають здоров’я, сили, але не бачать можливості реалізувати себе в Україні. Важко сказати з певністю, скільки лишилося українців вдома. Чи стимулюється зараз народжуваність виплатами для підтримки молодих сімей?

Якщо говорити об’єктивно, вперше запровадили виплати допомоги при народженні в 2007-2008 роках за уряду Юлії Тимошенко. Тоді, якщо пам’ять мені не зраджує, за першу дитину виплачували 12,5 тисяч гривень, за другу — 48 000, і за третю, і далі по 100 000 гривень. І це тоді, за курсом 5 гривень за долар. Для молодої родини більш-менш суттєва допомога. Потім, з часом, ці суми не збільшувались, допомога знецінювалася разом з падінням гривні.

Потім Людмила Денісова, коли була міністром соціальної політики в уряді Яценюка, взагалі зробила, що виплачується однакова сума, незалежно від того, перша, друга, чи третя дитина. І так уряд Гройсмана це і продовжив.

А потрібно було індексувати цю допомогу, щоби вона була, хоча б на рівні того, як це було в середині 2000-х років, маю на увазі в доларовому еквіваленті. Тоді дійсно, може це якось би допомагало молодим родинам і стимулювало їх до того, щоби вони не боялися заводити дітей в наш складний час.

Якби була суттєва підтримка держави, то і не боялися б.

Тут знаєте, мова не лише про допомогу по народженню. Молодій родині потрібно десь існувати, мати якийсь дах над головою, дитина повинна мати якісне харчування, отримати хорошу освіту. Це пов’язані питання, тому багато молодих сімей, молодих людей, просто бояться заводити дітей.

Чим пізніше жінка народжує, а це відомий факт медичний, першу дитину, тим більше проблем потім в цієї дитини зі здоров’ям і т.д.

Але ж демографічна ситуація, це питання національної безпеки.

Це питання вимирання української нації, і ми можемо прийти до того стану, що українців, на українській землі з часом буде менше, і ми не будемо господарями на своїй Богом даній  землі. Все до того йде.

 

««Батьківщина» 18 вересня презентує соціально-економічну стратегію «Нового курсу України».

 

У «Новому курсі України», який пропонує Юлія Володимирівна, ці важливі питання є? Пропонується вихід із ситуації ?

У «Новому курсі» є розділи про соціально-економічний розвиток, життя української нації і України як держави в цілому. І там буде передбачено соціальний розділ про допомогу новим родинам.

Як ви знаєте, 24-го серпня Юлія Тимошенко презентувала концептуальні напрацювання щодо нового Суспільного Договору і нової Конституції. До речі, над цією розробкою працює понад 100 науковців, юристів, філософів, політологів і громадських діячів. Ці зміни дадуть українцям реальне право керувати і контролювати владу.

А ось 18 вересня буде презентація «Нового курсу України» з соціально-економічних питань. Там йтиметься більш докладно про ці всі заходи, в тому числі, і про допомогу молодим родинам, стимулювання народження, вирішення демографічних питань, подолання проблеми безробіття, зміни в пенсійному забезпеченні і т.д.

А що з виплатами людям, котрі проживають на окупованих територіях?

По-перше, хочу сказати, що при всьому бажанні допомогти, особливо людям пенсійного віку, українська влада не може це зробити з об’єктивних причин. Свого часу, коли пенсії направляли інкасаторськими машинами в пенсійні відділення, відділення «Ощадбанку», «Укрпошти», то на окупованих територіях бандитами, які зараз захопили там владу, гроші просто розграбовувались, вони йшли на закупівлю озброєнь, на утримання бойовиків, терористів і так далі.

Зараз діє система, якщо людина хоче відновити свої пенсійні та інші соціальні виплати, то вона повинна приїхати на територію контрольовану урядом України, зареєструватись, стати тут на облік, отримати відповідну картку «Ощадбанку» і на цю картку отримувати гроші.

Коли ці території будуть звільнені від російсько-терористичних військ, тоді люди зможуть звернутися у відповідні установи і отримати ті кошти, що накопичилися їм за роки окупації.

А як щодо поплічників терористів і окупантів, їм теж гарантувати виплати?

Це дуже непросте питання. Звичайно люди, причетні до злочинних дій попадуть перш за все під кримінальну відповідальність, а не соціальний захист.

Після закінчення війни в уряду буде досить багато роботи щодо соціального захисту тамтешнього населення. Насамперед, тих людей, які втратили свої будинки, живуть в підвалах, втратили практично все. І держава повинна буде їм допомагати…

Це буде дуже важкий тягар на економіку, на кожного громадянина України. Якраз в цьому потрібна буде допомога Заходу, США, аби вони не на словах, а на ділі надали нам відповідну допомогу на відновлення Донбасу. І, причому, безоплатно, щоби це не був черговий кредит, яким ми тільки збільшували свою боргову яму і зобов’язання. Вони повинні розуміти  ситуацію і надати безповоротну фінансову допомогу.

Справедливо було б примусити Росію виплатити серйозні компенсації за те, що російським озброєнням там зруйновані життя людей, інфраструктура. Потрібно примусити агресора, щоб він повернув ті стратегічні заводи, які вивіз, як мародер, на свою територію.

З середини липня в Києві зросла вартість проїзду в комунальному транспорті. Втім, перевезення дорожчають скрізь. Як з пільговим проїздом?

Так, на жаль, київська влада збільшила вдвічі вартість проїзду в усіх видах комунального транспорту. І це на фоні того, що ми йдемо в зворотному напрямку від європейської інтеграції в цьому питанні, оскільки в столицях Євросоюзу готуються до запровадження безкоштовного громадського транспорту. І в Таллінні увесь громадський транспорт є безкоштовним. Так само готуються, найближчим часом, перейти у Берліні. Мерія Парижу готується до цього.

У Києві тепер усі, хто мав хоч якісь пільги на проїзд у транспорті, втратили їх за рішенням уряду. Тепер обмежується тим, що пенсіонерам дається право на 30 поїздок на місяць.

Досить часто виникають проблеми із перевезенням в маршрутках. Ми знаємо багато випадків, коли водії виганяють ветеранів, інвалідів…

Раніше було передбачено, що з державного і місцевих бюджетів перераховували певні кошти, так звані державні субвенції на те, щоби компенсувати втрати, які несуть, за рахунок перевезення пільговиків, приватні перевізники. Зараз цього практично немає.

Уряд переклав це все на плечі місцевого самоврядування, сказавши, що це їхній головний біль, аби вони вирішували як хотіли, домовлялися, доплачували, якщо гроші є. У результаті постраждали самі пільговики, котрі втратили пільги, особливо на приватних маршрутах і т.д.

Водії маршруток часто відмовляються перевозити і ветеранів, інвалідів АТО. Їх навіть ображають, кажуть: я туди вас не посилав.

Я думаю, що ми бачимо багато прикладів, як самі ветерани АТО знахабнілих водіїв провчили і показали їм, як треба ввічливо поводитися з людьми. Це треба в кожному випадку розбиратися.

А держава, зі свого боку, повинна жорстко реагувати, як тільки десь подібні випадки трапляються. І власників позбавляти ліцензії та забирати у них маршрути. Тоді власники, роботодавці цих водіїв ретельно стежитимуть за тим, аби вони дотримувалися якихось елементарних норм ввічливості та людяності.

А взагалі, соціальний захист військових та ветеранів АТО, досить важливе питання. На ваш погляд: достатньо тих заходів, які вживає нині влада, аби вони почували себе захищеними?

Цих людей ображають, держава не віддає те, що їм належить по праву, по закону. Ми бачимо, що робиться із соціальними виплатами для них. Увесь час, якісь проблеми чи збої.

Бачимо, що в різних областях та районах виникають конфлікти через те, що не реалізуються законні вимоги, аби їм надавали земельні ділянки. І так далі, і так далі.

Як виявилося, «жити по-новому» для більшості громадян — це жити в злиднях. Категорія соціально незахищених стрімко збільшується. Як змінюватиме це команда Юлії Тимошенко в разі перемоги на виборах?

По-перше, буде все робитись для того, аби відновити реальний сектор економіки України, підтримати вітчизняне виробництво, бо саме в цьому є основа відродження, економічного зростання держави.

Якщо ми будемо мати зростання економіки, уряд Юлії Тимошенко відродить ті соціальні програми та виплати, які за ці останні роки урядами Порошенка-Яценюка, та Порошенка-Гройсмана, були, чи взагалі відміненими, чи значно скороченими.

Будуть переглянуті тарифи на газ, на комунальні послуги, в першу чергу в бік здорового ґлузду, аби вони були економічно обґрунтованими, більш підйомними для українських родин. Тоді ситуація в соціальній сфері кардинально зміниться на краще.

Бесіду вів В’ячеслав Козак

Поделитесь в соц сетях!

Теги: , , , ,

Load...
Загрузка...